З Міжнародним днем медичної сестри,
наші дорогі медичні сестрички!
 
 

       Виникнення сестринської справи в Україні, як і у всій Європі, нерозривно пов'язане з прийняттям та становленням християнства, створенням монастирів, при яких були лікарні, подорожні доми, які поєднували функції готелю, лікарні та амбулаторії для мандрівників, що направлялися до святих місць, а потребували медичної допомоги.

Одна з перших згадок про створення стаціонарної лікувальної установи у Київській Русі відноситься до X століття, коли княгиня Ольга організувала лікарню , де догляд за хворими був доручений жінкам. Літописець Нестор у своєму знаменитому "Житии Феодосия Печерского” згадує про створення монастирської лікарні в Києві на рубежі третьої та четвертої чверті XI ст.

           Згодом подібні лікарні були створені в Переяславі, Вишгороді та Чернігові.

              Видатним медиком, першою в світі жінкою, яка прославилася своїм медичними знаннями була внучка Володимира Мономаха, дочка Мстислава - Євпраксія Мстиславівна. Вона видала грецькою мовою трактати "Аліма" та «Мазі», де було зібрано і систематизовано знання з тогочасної медицини, і крім опису хвороб та засобів їх лікування, дано поради щодо гігієни, зокрема, гігієни жінки та дитини. ю та повагою.

              У XVIII ст. після створення медико-хірургічних шкіл при великих шпиталях, а також відкриття медико-хірургічних академій в С.-Петербурзі і Москві медична допомога у військах в організаційному і професійному плані набула нового значення і була піднесена на значно вищий якісний рівень.

              Імператриця Австрії Марія Терезія з метою поліпшення медичної опіки над населенням, розвитку медичної освіти і науки у королівстві Галичина та Лодомирія декретом від 22 грудня 1772 року призначила доктора медицини Андрея Крупинського крайовим протомедиком Галичини. Йому було доручено створити на західноукраїнських землях систему медичної служби і медичної освіти.

              У своїх меморіалах від 30 травня та 30 серпня 1773 року Андрей Крупинський з болем і гіркотою констатував, що через відсутність дипломованих акушерок під час пологів часто помирають матері зі своїми немовлятами. Тому першочерговим завданням він вважав відкриття у королівстві медичних навчальних закладів.

 

       Урочисте відкриття Львівського акушерського колегіуму віддбулося 1 жовтня 1773 року. Цей день ознаменував зародження середньої медичної освіти на західноукраїнських землях. Навчання в колегіумі було безкоштовним. Більш того, слухачі перебували на повному утриманні землевласників, які скерували їх на навчання. З губернаторського фонду вони одержували по одному гульдену на тиждень. Слухачами колегіуму могли стати фізично здорові, морально стійкі особи обох статей віком від 21 до 30 років. Звичайно, підбирали інтелектуально розвинених, які відзначалися милосердям та любов'ю до акушерської справи.

 
      За статутом навчання в колегіумі тривало один - три роки. При колегіумі діяли курси прискореної підготовки акушерок. Це сприяло значному поліпшенню акушерської допомоги в королівстві.

При такій системі освіти відчувалась гостра нестача середнього медичного персоналу. Не дивлячись на це, багато з них не мало роботи, або займалось приватною практикою. На цей час дрібні лікувальні установи взагалі працювали без середнього медичного персоналу, а у великих - на одного лікаря припадав лише один середній медичний працівник. У зв’язку з цим їхні умови праці були вкрай важкими, а платня мізерною. В клініках єдиного в Західній Україні медичного факультету Львівського університету медичними сестрами працювали переважно монашки, які недостатньо володіли навіть найелементарнішими навичками догляду за хворими.

За чуйність, увагу і терпіння, що їх виявляли жінки, доглядаючи за хворими та пораненими, а також тому, що милосердя в той час було основною зброєю в боротьбі з людськими стражданнями, їх стали називати сестрами милосердя. У подальшому в різних документах і джерелах медичні сестри згадуються під назвами “стариць”, “сиділок”, “сестер милосердя”, а в Україні - “шаріток”.

Перші свідчення про спеціальну підготовку сестер милосердя з монахинь відносяться до 1844 року.

В 1854 році з ініціативи М. І. Пирогова у Петербурзі було створено об’єднання медичних сестер - Хрестовоздвиженська община сестер піклування про поранених і хворих. Це був перший у світі заклад, в якому навчали догляду за хворими та пораненими не тільки у госпіталях, але й безпосередньо на полі бою.

Особливо зросла роль медичних сестер у роки Кримської війни (1853 - 1856) та оборони Севастополя, коли після наполегливих клопотань М. І. Пирогова члени цієї общини вперше в історії організовано взяли участь у наданні медичної допомоги пораненим воїнам. В 1854 році в Севастополь прибуло 28 перших сестер, підготовлених Хрестовоздвижинською общиною.

В 1855 році в англійських військах теж з’явився загін санітарок на чолі з Флоренс Найтінгейл. Згодом на базі лікарні св. Томаса в Лондоні вона організувала школу сестер милосердя. Ф. Найтінгейл створила систему підготовки кадрів середнього і молодшого медперсоналу у Великобританії. Міжнародним комітетом Червоного Хреста у 1912 році було засновано медаль її імені. Цією медаллю щорічно в день народження Флоренс (12 травня) нагороджують кращих медсестер світу.

Після закінчення Кримської війни у багатьох містах почали створюватись общини сестер милосердя. В 1868році в Петербурзі виникла Георгіївська община. Згодом общини сестер милосердя створюють у Москві, Кронштадті, Харкові, Тіфлісі. У багатьох містах України були організовані будинки сестер милосердя.

Після Кримської війни з новою активністю звертається увага на підготовку медичних кадрів середньої ланки. Із середини XIX століття почали діяти фельдшерські школи в Києві та Харкові. У 1870 році в Києві відкрито військову фельдшерську школу, а в 1877 році - курси медичних сестер.

Перша школа медичних сестер була створена лише у 1895 році при загальній лікарні у Львові. Вона була організована і фінансувалась крайовим відділом здоров'я спільно з товариством Червоного Хреста. Навчання в школі в різні періоди часу тривало від 2 до 6-7 місяців.

Перші медичні сестринські школи почали функціонувати у 1920 році. Тоді ж були ліквідовані общини сестер милосердя. Одночасно було вилучено з ужитку і слово «милосердя». Нині нам належить відновити не лише це слово, 1 й відповідне поняття.

Друга школа для підготовки медичних сестер була відкрита у Львові в грудні 1937 року і носила назву "Приватна школа догляду за хворими". Школа була власністю Товариства імені Христової дитини і готувала медичних сестер для дитячих установ. Навчання було платним. Сюди приймали жінок у віці 18- 25 років. Підготовка тривала 2,5 роки.

Паралельно з реорганізаціями в практичній охороні здоров'я проводились відповідні зміни в системі медичної освіти. Львівська фельдшерсько-акушерська школа, яка була створена в грудні 1939 року на базі Львівської державної акушерської школи, в січні 1940 року розпочала підготовку медичних працівників за трьома спеціальностями: фельдшер, акушерка (три роки) та медсестра (два роки). Усього в школі навчалося 109 чоловік. У червні 1941 року відбувся перший випуск акушерської групи.

Було вжито заходів щодо зміцнення матеріальної бази середніх медичних навчальних закладів, встановлено нові типи середніх навчальних закладів для підготовки фельдшерів, акушерок, лаборантів, зубних техніків. Зокрема, організовано підготовку медичних сестер для лікувально- профілактичних закладів. Частину лікарських функцій передано середнім медичним працівникам, що, з одного боку, сприяло підвищенню їхньої кваліфікації, а з другого — посилило їхню відповідальність за доручену справу.

Було затверджено декларацію з сестринської справи, переглянуто систему навчання та практичну діяльність медсестер, підтверджено роль сестринського обслуговування як одного з основних факторів, що можуть внести істотний вклад і досягнення високого рівня здоров’я людей. Учасники Віденської конференції зобов’язалися довести до відома міністерств охорони здоров’я, організацій і профспілок, усіх працівників охорони здоров’я, регламентуючих органів у всіх державах інформацію, що стосується нової ролі медичної сестри у поліпшенні здоров'я людей планети. Ця нова роль медсестри має підкріплюватися її участю у прийнятті рішень щодо планування служби охорони здоров'я й управління на місцевому, регіональному та національному рівнях.

Низький уклін, шана і щира подяка всім вам,

дорогі наші медичні сестрички!

вверх
Всі права захищені © 2010-2011                                    Дизайн-студія "ЛесКомСервіс"                                   lks_design@ukr.net