  
4 березня 2014 року в установі відбулася Поминальна Панахида за Героями, загиблими на Майдані. Поминальну молитву читали о.Фарат Володимир, о.Чабан Богдан, о.Мамчук Олег та ансамбль «Любисток» та усі присутні: адміністрація, працівники поліклініки, відвідувачі.
«Ми просто стояли на Інститутській, нікого не чіпаючи і тут пролунав вистріл! – я повернувся, а Саша вже лежав …куля попала йому в серце, але він ще був живий…
До нас швидко підбігли медики і ми разом, відтягнувши Сашка в сторону, його оглянули – на жаль вердикт був без зворотній – медики сказали, що шансів вижити немає і вони вже нічого не можуть вдіяти – адже куля потрапила прямо в сере… Саша ще це чув – це були останні секунди його життя…
І знаєте що найстрашніше в цей час було?! – Це його останні слова, які я пам’ятатиму усе своє життя. Сашко сказав: Якби ж ти знав як хочеться жити! Як хочеться жити… і все… після цих слів він закрив очі… назавжди закрив…
Я плакав.. ні! – я не плакав, я ридав…»
Сльоза скотилась в мами по обличчю…
Не плач, матусю, я героєм став.
За волю України я боровся,
За неї голову поклав.
Пробач, матусю, я поринув в небо,
Та голубом вернусь до хати на крильце.
Пробач й за мене помолися,
Я вітром висушу від сліз Твоє лице.
Пробач і знай, що буду завжди поряд,
Убили тіло, та душа жива…
На тебе, мамо, з неба я дивлюся…
Прошу не плач.. мій дім тепер – це небеса (Ковалів Оксана)
На завершення прозвучав церковний гімн «Боже Великий, Єдиний». 
|
