4 березня 2014 року в установі відбулася Поминальна Панахида за Героями, загиблими на Майдані. Поминальну молитву читали о.Фарат Володимир, о.Чабан Богдан, о.Мамчук Олег та ансамбль «Любисток» та усі присутні: адміністрація, працівники поліклініки, відвідувачі.

«Ми просто стояли на Інститутській, нікого не чіпаючи і тут пролунав вистріл! – я повернувся, а Саша вже лежав …куля попала йому в серце, але він ще був живий…

До нас швидко підбігли медики і ми разом, відтягнувши Сашка в сторону, його оглянули – на жаль вердикт був без зворотній – медики сказали, що шансів вижити немає і вони вже нічого не можуть вдіяти – адже куля потрапила прямо в сере… Саша ще це чув – це були останні секунди його життя…

І знаєте що найстрашніше в цей час було?! – Це його останні слова, які я пам’ятатиму усе своє життя. Сашко сказав: Якби ж ти знав як хочеться жити! Як хочеться жити… і все… після цих слів він закрив очі… назавжди закрив…

Я плакав.. ні! – я не плакав, я ридав…»

Сльоза скотилась в мами по обличчю…

Не плач, матусю, я героєм став.

За волю України я боровся,

За неї голову поклав.



Пробач, матусю, я поринув в небо,

Та голубом вернусь до хати на крильце.

Пробач й за мене помолися,

Я вітром висушу від сліз Твоє лице.



Пробач і знай, що буду завжди поряд,

Убили тіло, та душа жива…

На тебе, мамо, з неба я дивлюся…

Прошу не плач.. мій дім тепер – це небеса (Ковалів Оксана)

На завершення прозвучав церковний гімн «Боже Великий, Єдиний».

Всі права захищені © 2010-2011                                    Дизайн-студія "ЛесКомСервіс"                                   lks_design@ukr.net